В этот день, ровно 30 лет назад, 10 ноября 1993 года на главном конвейере Кременчугского автозавода были впервые собраны не привычные трехосные, а новые, двухосные автомобили – седельные тягачи КрАЗ-5444 (4х2).
Еще 15 сентября этого года вышло постановление Кабинета министров Украины, согласно которому КрАЗ стал головным предприятием по разработке и выпуску автомобилей широкой гаммы грузоподъемностью – от 1,5 до 20 т. К тому времени в Кременчуге уже выпускали автомобили на 13 – 20 т. А чтобы перейти к более легким машинам, грузоподъемностью 5 – 10 т, подсчитали, что нужно просто создать двуосные версии уже освоенных трехосных моделей. Таким образом, хотели создать реальную альтернативу белорусским МАЗам и российским КАМАЗам.
Еще в мае 1993 года на первом в истории Украины Международном автомобильном салоне KIMS-1993 (Kiev International Motor Show) произвел сенсацию представитель нового семейства автомобилей КрАЗ с колесной формулой 4х2. Это был седельный тягач КРАЗ-5444, который вызвал большой интерес у посетителей.
Тягач КрАЗ-5444 в снаряженном состоянии весил 8 т. Он мог работать с полуприцепом полной массой до 28 т. На автомобиле устанавливали турбодизель ЯМЗ-238 мощностью 300 л. с. Автомобили оснащались удлиненной, спальной кабиной.
Нужно сказать, что завод продолжал работу над совершенствованием этого автомобиля. Так в 1995 году на МВЦ «Экспоцентр Украины» (ВДНХ) был представлен опытный седельный тягач КрАЗ-Э5444Д с голландским двигателем DAF в 360 л. с. На более позднем образце – КрАЗ-3Э5444 испытывали другой агрегат, французской фирмы Renault, мощностью 340 л. с.
А на Киевском автосалоне SIA-97 демонстрировался тягач с турбодизелем ЯМЗ-238Д в 330 л. с. и полуприцепом DSAN 27 от немецкой фирмы Doll, который был собран по прогрессивной технологии на Верхнеднепровском авторемонтном заводе (ВАРЗ). Автопоезд полной массой до 40 т мог развивать скорость 100 км/ч.
В 2000-м году был выпущен также седельный тягач КрАЗ-5444-082, который мог работать в составе автопоезда полной массой 34,9 т. На нем был установлен более экономичный турбодизель ЯМЗ-238Б в 300 л. с. Но и этот автомобиль остался в одном-единственном экземпляре.
А вот серийных тягачей КрАЗ-5444 (4х2) было выпущено немного – всего лишь 319 ед. Главных причин неуспеха на рынке было две. Во-первых, узлы, заимствованные от трехосных автомобилей, рассчитанных на суровые условия эксплуатации, были для двухосной машины слишком тяжелыми. И потому автомобиль обладал излишним весом, а значит имел и повышенный расход топлива. А во-вторых, капотная компоновка была не лучшим решением для машины, работающей в городе и на магистралях. Это не только ухудшала обзорность, но и увеличивало длину автомобиля, а значит – и длину автопоезда.
Цього дня, рівно 30 років тому, 10 листопада 1993 року на головному конвеєрі Кременчуцького автозаводу були вперше зібрані не звичні тривісні, а нові, двовісні автомобілі – сідельні тягачі КрАЗ-5444 (4х2).
Ще 15 вересня 1993 року вийшла постанова Кабінету Міністрів України, згідно з якою КрАЗ став головним підприємством з розробки та випуску автомобілів широкої гами вантажопідйомністю – від 1,5 до 20 т.На той час у Кременчуці вже випускали автомобілі на 13 – 20 т. А щоб перейти до легших машин, вантажопідйомністю 5 – 10 т, підрахували, що потрібно просто створити двовісні версії вже освоєних тривісних моделей. Таким чином, хотіли створити реальну альтернативу білоруським МАЗам і російським КАМАЗам.
Ще в травні 1993 року на першому в історії України Міжнародному автомобільному салоні KIMS-1993 (Kiev International Motor Show) став сенсацією представник нового сімейства автомобілів КрАЗ з колісною формулою 4х2. Це був сідельний тягач КРАЗ-5444, який викликав великий інтерес у відвідувачів.
Тягач КрАЗ-5444 у спорядженому стані важив 8 т. Він міг працювати з напівпричепом повною масою до 28 т. На автомобілі встановлювали турбодизель ЯМЗ-238 потужністю 300 к.с. Автомобілі оснащувалися подовженою, спальною кабіною.
Варто сказати, що завод продовжував роботу над вдосконаленням цього автомобіля. Так в 1995 році на МВЦ "Експоцентр України" (ВДНГ) було представлено дослідний сідельний тягач КрАЗ-Е5444Д з голландським двигуном DAF в 360 к. с. На більш пізньому зразку — КрАЗ-3Е5444 випробовували інший агрегат, французької фірми Renault, потужністю 340 к.с.
А на Київському автосалоні SIA-97 демонструвався тягач з турбодизелем ЯМЗ-238Д в 330 к.с. і напівпричепом DSAN 27 від німецької фірми Doll, складений за прогресивною технологією на Верхньодніпровському авторемонтному заводі (ВАРЗ). Автопоїзд повною масою до 40 т міг розвивати швидкість 100 км/год.
У 2000-му році був випущений також сідловий тягач КрАЗ-5444-082, який міг працювати у складі автопоїзда повною масою 34,9 т. На ньому було встановлено більш економічний турбодизель ЯМЗ-238Б в 300 к.с. Але і цей автомобіль залишився в одному-єдиному екземплярі.
А от серійних тягачів КрАЗ-5444 (4х2) було випущено небагато – лише 319 од. Головних причин неуспіху на ринку було дві. По-перше, вузли, запозичені від тривісних автомобілів, розрахованих на суворі умови експлуатації, були для двовісної машини занадто важкими. І тому автомобіль мав зайву вагу, а отже, мав і підвищену витрату палива. А по-друге, капотна компоновка була не кращим рішенням для машини, що працює в місті і на магістралях. Це не тільки погіршувало оглядовість, але і збільшувало довжину автомобіля, а отже – і довжину автопоїзда.
-
Ретро 12 квітня 2026 17:00Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні -
Ретро 11 квітня 2026 21:21Першим легковикам Toyota виповнилося 90 років -
Ретро 04 квітня 2026 17:00Як на всюдиходах Сitroen-Kegresse 95 років тому підкорювали Азію