Як з'явилися перші передньопривідні суперкари в США

27 січня 2024, 18:00
Як з'явилися перші передньопривідні суперкари в США

Цього дня, 27 січня 1936 року, почалося серійне виробництво відомої моделі Cord 810 – американського передньопривідного автомобіля вищого класу, який став яскравим досягненням автопрому США.

Ще 1929 року американець Еррет Лоббан Корд заснував компанію з виробництва автомобілів. І в цьому ж році він представив публіці перший американський передньопривідний автомобіль - Cord L-29. Рядний 8-циліндровий двигун Lycoming розвивав 125 к. с. Максимальна швидкість – 130 км/год. Але американці, на жаль, не оцінили незвичну для них конструкцію. І час для дебюту був невдалий: насувалася світова економічна криза. У результаті за 1931 рік було продано лише 5014 од.

Cord L-29

Однак Е. Корд не занепав духом. І в листопаді 1935 року на автосалоні в Нью-Йорку дебютувала нова передньопривідна модель Cord 810. А 27 січня наступного року на заводі в Коннерсвіллі, штат Індіана почався серійний випуск цих машин.

Розробив цей автомобіль молодий талановитий конструктор та дизайнер Гордон Бюріг. Автомобіль вирізнявся оригінальною зовнішністю. На відміну від тодішньої американської моди машина мала незграбне облицювання радіатора. Фари були повністю заховані в пухких, розвинених передніх крилах, - і якщо потрібно, висувалися за допомогою ручного приводу. Зовнішні підніжки були відсутні.

Машина випускалася у чотирьох модифікаціях по кузову. Це був седан або кабріолет – дводверні та чотиридверні. Цікаво, що дах у седана зварювали з кількох частин – на заводі не було достатньо потужних пресів, щоби штампувати його цілком. А особливість кабріолету був тент, який забирався повністю, врівень з бортами кузова.

Передньопривідна машина отримала V-подібну вісімку Lycoming робочим об'ємом 4730 см куб. та потужністю 125 к. с. Чотириступенева КП приводилася в дію за допомогою електровакуумного перемикача передач. Задіяти його можна було за допомогою маленького важеля на кермі. Передні колеса мали незалежну підвіску та що цікаво – з важелями на кулькових підшипниках. Кузов був безрамний, з несучою основою.

У перший рік випуску було продано лише 1174 машини. І тому наступного року з'явилася досконаліша модель – Cord 812. Автомобіль міг поставлятися з відцентровим нагнітачем та розвивав велику потужність – 170 к. с. Максимальна швидкість зросла зі 140 до 177 км/год.

Зовні Cord 812 відрізнявся від попередника. По-перше, у машин із нагнітачем на боковинах капота з'явилися товсті вихлопні патрубки, вкриті хромованою металевою сіткою. А по-друге, у седана замість кузова з похилою задньою частиною типу фастбек з'явився багажник, який виступав ззаду, що дозволило перевозити велику за обсягом поклажу.

Проте все це, на жаль, не покращило попиту. За весь 1937 рік було продано лише 1146 машин. У результаті випуск цих автомобілів довелося припинити. Компанія Cord перестала існувати. Але як би там не було, Cord 810/812 увійшов в історію як технічний шедевр світового рівня.

Читати наступну статтю
Статті по темі
  • Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів
    Ретро 12 квітня 2026 17:00
    Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів
    12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні
Гортайте до низу щоб побачити більше статтей подвійна стрілка вниз