Як розробник легендарного автомобіля cтав бароном

Британський інженер і підприємець Герберт Остін у 1905 році вирішив розпочати власний бізнес та заснував компанію Austin Motor Company.

Вже 1906 року завод силами 270 робочих виробив 120 автомобілів. А до 1914 року, коли фірма перейшла у державну власність із капіталом у 250 000 фунтів стерлінгів, штат співробітників становив 2 000 осіб, а річний обсяг виробництва сягнув 1 000 автомобілів. В 1906 було випущено 120 машин моделі Endcliffe Phaeton потужністю 25 к.с. вартістю 650 фунтів стерлінгів.

А в 1908 році були виготовлені три спеціальні гоночні автомобілі потужністю 100 к.с., які брали участь у Гран-прі Франції. У 1913 році була випущена двотонна вантажівка, що зробила Austin виробником комерційного транспорту.

У роки Першої світової війни (1914 – 1918 рр.) завод, де працювало до 22 тис. робітників, було переведено на виготовлення гармат, снарядів та літаків.

Наприкінці війни підприємство повернулося до виробництва автомобілів і зосередилося на моделі потужністю 20 к.с., яка продавалася за досить низькою ціною в 495 фунтів стерлінгів. За нею була модель потужністю 12 к.с., яка також виявилася дуже популярною.

Потім, в 1920 році, Остін почав працювати над концепцією автомобіля меншого розміру, щоб задовольнити потреби сім'ї. Однак він зустрів сильний опір з боку свого правління, і йому довелося самому профінансувати проект. У липні 1922 року публіці був представлений новий автомобіль, розроблений невеликою командою під керівництвом Герберта і названий Austin Seven.

Він швидко став відомий як "Chummy" і коштував всього 165 фунтів стерлінгів. Продаж починався повільно. До 1924 року розмір двигуна збільшили і були введені інші удосконалення, такі як електростартер. А до 1926 року виробництво перевищило позначку 14 000 од. на рік, і проект був визнаний успішним. У 1927 році була представлена нова версія «Сімки», що отримала прізвисько "Top Hat" («Циліндр»).

Виробництво Austin Seven тривало до початку Другої світової війни – до 1939 року. До 1937 року площа заводу збільшилася до 220 акрів, штат співробітників зріс до 16 600 чоловік, а річний обсяг виробництва склав 78 000 автомобілів. Як і в попередню світову війну, під час Другої світової війни (1939 – 1945 рр.) підприємство було переорієнтоване на випуск військової техніки.

В міру того, як статки Остіна збільшувалися, він виділяв великі суми на благодійні цілі, особливо на роботу лікарень Бірмінгема, які він підтримував від початку своєї ділової кар'єри. Він обладнав безліч лікарень для проведення глибокої променевої терапії. В 1936 році Генрі Остіну було присвоєно титул барона.