Як чверть століття випускали "танцюючі" автомобілі

03 травня 2024, 22:00
Як чверть століття випускали "танцюючі" автомобілі

Цього дня рівно 46 років тому на польському заводі FSO у варшавському передмісті Жерань стартувало виробництво легкового автомобіля FSO Polonez, який протримався на конвеєрі майже чверть століття.

Автомобіль Polonez, на відміну від інших масових польських моделей середнього класу – Warszawa та Polski Fiat 125P, не був ліцензійною копією. Цю машину з романтичною назвою відомого польського танцю спроектували на його батьківщині та виготовляли із вітчизняних матеріалів. Вона відрізнялася високими експлуатаційними якостями у поєднанні з гарною аеродинамікою та виразним дизайном.

Зазначимо, що в ході виробництва машина періодично зазнавала суттєвих змін. Спочатку автомобіль оснащувався лише п'ятидверним кузовом типу ліфтбек. 1980 року з'явилася і тридверна версія.

У 1982 році машина набула прямокутних фар замість здвоєних круглих. 1986 року кузов був модернізований. Через три роки взагалі переробили задню частину, а навесні 1991-го – і передню. В результаті з'явилися автомобілі під назвою Polonez Caro.

Спочатку на автомобіль встановлювалися бензинові двигуни власного виробництва: 1,3-літровий потужністю 69 к. с. та 1,5-літровий у 82 к. с. Вони були такі самі, як і на моделі Polski Fiat 125P. 1983-го до них додався дизельний агрегат VM Motori HR робочим об'ємом 1995 см куб. та потужністю 83 к. с. У 1987 році лінійка розширилася ще одним бензиновим мотором - 1,6-літровим в 87 к. с. Цікаво, що максимальна швидкість з останнім залишалася такою самою, як і у півторалітровій версії – 155 км/год.

Цікаво, що ще 1979 року з'явився Polonez 2000, призначений переважно для чиновників. Він оснащувався двигуном Fiat об'ємом 1995 куб. см куб. (110 к.с.) та 5-ступеневою коробкою передач. Ця машина розганялася від 0 до 100 км/год. за 12,0 с, максимальна швидкість становила 175 км/год.

У 1991 році з появою моделі Polonez Caro на автомобіль стали встановлювати дизельний 1,9-літровий двигун Citroen потужністю 67 к. с. У цій версії машина пропонувалася на європейському ринку.

1982 року на базі легкових Polonez випускалися і комерційні версії. Причому це були не пікапи, а бортові вантажівки. У задній частині була приварена рама із сталевих штампованих профілів, на якій і монтувався кузов.

Такі машини виробляли з двома розмірами колісною базою та мали одно- або дворядну кабіну. Вантажопідйомність варіювалася від 590 до 950 кг і вони могли працювати з причепами до 1 т. Частина машин випускалася зі знімними склопластиковими надбудовами, а також як санітарні та пожежні машини.

В 1996 році завод FSO був куплений корейською фірмою Daewoo. У першому кварталі 2002 року виробництво легкових автомобілів Polonez було припинено. А складання вантажівок перенесли на завод FSD у місті Ниса, що теж належало Daewoo. І там вони випускалися недовго – до 2003 року.

Читати наступну статтю
Статті по темі
  • Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів
    Ретро 12 квітня 2026 17:00
    Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів
    12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні
Гортайте до низу щоб побачити більше статтей подвійна стрілка вниз