Якщо попросити дітей дошкільного віку намалювати автомобіль, то багато хто з них намалює щось схоже на седан Mercedes-Benz W123: силует із трьома чітко визначеними зонами – моторним відсіком, салоном з великою площею скління та багажником. Цей водночас простий та елегантний силует автівки, яка, за задумом дизайнерів, не повинна здаватися чимось більшим, ніж вона є насправді, є зразком чесного дизайну, який нечасто з'являється в сучасному світі, котрим цілковито правлять маркетологи. Завдяки привабливому вигляду, найвищему рівню якості та легендарною надійністю "Мерседес" W123 став збірним образом автомобіля не тільки 1970-1980-х років, а й, мабуть, усього ХХ століття. Зразком того, як потрібно робити продукт, якщо ти поважаєш себе та свого покупця.
Нафтова криза
Неможливо уявити історію автомобілебудування без Mercedes-Benz W123. І тим цікавішим є той факт, що це могла бути зовсім інша машина з абсолютно іншою долею. Поворотним пунктом у "біографії" W123, як це не парадоксально, була сумнозвісна Олімпіада у Мюнхені 1972 року. Вона стала першою ланкою в ланцюзі подій, які суттєво вплинули на подальший хід історії багатьох країн. Через 10 днів після початку ігор, 5 серпня 1972 року, в Олімпійське селище увірвалися палестинські бойовики, які вбили двох членів команди Ізраїлю і захопили в заручники ще дев'ятьох. Операція зі звільнення спортсменів і ліквідації терористів закінчилася катастрофою: усі заручники, пілот гелікоптера та один поліціянт загинули під час перестрілки з терористами. Ця трагедія призвела до різкого загострення ситуації на Близькому Сході. 6 жовтня 1973 року атакою єгипетських танків углиб Синайського півострова й одночасним захопленням Голанських висот сирійськими військами почалася спроба реваншу арабських країн за Шестиденну війну 1967 року.
Цей збройний конфлікт, найкровопролитніший на Близькому Сході у ХХ столітті, увійшов в історію під назвою Війни Судного дня і завершився програшем арабської коаліції. У цій війні США підтримали позицію Ізраїлю, СРСР – арабських країн. На знак протесту арабські держави-постачальники нафти різко скоротили продаж "чорного золота" на світовому ринку та накрутили ціни на барель утричі. Це одразу вдарило по Західній Європі та США, де на певний час буквально завмерло ділове та суспільне життя. Автовиробники почали відмовлятися від великогабаритних моделей і масово зайнялися випуском малолітражок.
Зміна орієнтирів
Конструктори фірми Mercedes-Benz опинилися в непростому становищі: адже до 1973 року вони розробляли машину, розраховану на зовсім інші ціни на бензин та іншу економічну ситуацію, маючи намір запропонувати споживачеві дорогий автомобіль із потужним двигуном, зокрема, для версії купе передбачався мотор V8. У підсумку, в "Мерседесі" прийняли рішення відмовитися від "ненажерливих" моторів та змістити акценти на підвищення безпеки. При цьому в новій машині мали бути скомбіновані всі позитивні якості попередника W114/115 та представницького W116.
Безпека понад усе
Для розробки конструкцій автомобіля та збільшення його комфорту відкликали з пенсії Бела Барені – людину, яка, власне, створила ті системи безпеки автомобіля, що зараз сприймаються як само собою зрозумілі. Саме він 1952 року запропонував ідею поділу автомобіля на три зони, розташувавши спереду і ззаду "зони деформації", а між ними "зону безпеки", влаштовану за принципом жорсткої капсули. Дизайн новинки розробив Бруно Сакко, який також входив до міжнародної та європейської "Автомобільної зали слави" й претендував на звання "Автомобільного дизайнера століття".
Інновації
Цікаво, що спочатку багато покупців помітили тільки незначну зміну вигляду чергового "Мерседеса". Але під час детального вивчення вони виявили багато корисних нововведень, наприклад, травмобезпечну рульову колонку, ABS, систему підтримання постійної висоти кузова, обігрів заднього скла з автоматичним вимкненням, автоматичне вимикання задніх протитуманних фар під час вимкнення основного освітлення, роздільне опалення для водія та пасажира, індикатор зносу гальмівних колодок на приладовій панелі. І незабаром покупці зрозуміли, що їм пропонують машину з новим рівнем оснащення та комфорту.
Довгожитель
Сімейство W123 випускали понад 10 років у різних модифікаціях. Саме в ньому вперше в історії компанії з'явилися автомобілі з кузовом універсал, а також купе з 4-циліндровими моторами. З 1975 по 1986 рік було виготовлено майже 2,7 млн автомобілів W123, причому близько 2,4 млн припало на версії з кузовом седан зі стандартною та подовженою базою. Перший в історії марки універсал розійшовся тиражем близько 200 тисяч, а ще майже 100 тисяч припало на версію купе. Цікаво, що 1,08 млн 123-х вирушили на експорт по всьому світу. У категорії бестселерів з урахуванням типу кузова найбільшу популярність здобула версія 240 D – 448 986 авто, серед універсалів найкращою стала модель 230 TE (42284 екз.), а серед купе – 280 CE (32138 екз.).
Виробництво седанів сімейства W123 припинилося в листопаді 1985 року, а універсали випускали до січня 1986 року. Крім Німеччини, автомобілі 123-ї серії виробляли в ПАР, Китаї та Таїланді. Mercedes-Benz W123 досі їздять дорогами всього світу, а деякі навіть стали об'єктами колекціонування.
Це був фрагмент книги про Mercedes-Benz W123, яку можна купити тут. Ілюстрації Mercedes-Benz W123 у вигляді шпалер для робочого столу можна безкоштовно завантажити тут.
©Проєкт CarsArheve.com
-
Ретро 15 липня 2026 21:00Як Opel відновив випуск вантажівок Blitz -
Ретро 11 липня 2026 20:48Як було знайдено експериментальний КрАЗ із незвичайним капотом -
Ретро 04 липня 2026 20:35Як на День Незалежності США випробували дивовижний автомобільУ День Незалежності США, 4 липня 1894 року здійснив свою першу поїздку відомий автомобіль Елвуда Хайнса – другий бензиновий транспортний засіб, виготовлений у Америці. Геніальний металург, винахідник нержавіючої сталі, Хайнс почав розробляти самохід із бензиновим двигуном у 1893 році. Він замовив вертикальний двотактний мотор в одну кінську силу фірми Sintz. Восени той прибув, і винахідник, на невдоволення дружини, випробував його прямо на кухні - більше не було де. А потім він домовився з власником механічної майстерні Елмер Апперсон, і той разом з братом Едгаром взялися йому допомагати. Двигун встановили на чотириколісний візок із поворотною передньою віссю. А для керування служив довгий важіль, змонтований по центру. Готова машина вагою 370 кг отримала назву Pioneer. Перший пробний заїзд відбувся 4 липня у місті Коколо, з метою безпеки досить далеко від натовпу цікавих. Управляв машиною сам Хайнс, а Елмер був пасажиром. Машина проїхала 2,4 км і треба було повертатися. Цікаво, що передачі заднього ходу автомобіль не мав, і екіпажу довелося розвертати його на вузькій дорозі вручну. В 1895 Хайнс виготовив машину Pioneer II. Конструкція рульового управління була покращена, а відпрацьовані гази відводилися вже подалі від сідоків. Ця машина взяла участь у перших у США моторних перегонах, які проходили 28 листопада цього року. І першим, правда серед нечисленних учасників – три автомобілі та шість мотоциклів – був автомобіль Хайнса. Ще наприкінці 1894 року Хайнс разом із братами Апперсонами організував першу в країні фірму з успішного виробництва автомобілів. Щоправда, інша компанія – Durea Motor Wagon Co. – була створена на рік раніше, але незабаром збанкрутувала, випустивши лише 13 авто. А ось Хайнс усе нарощував виробництво. 1898 року його фірма переїхала на новий великий завод у місті Кокомо і випустила там перші п'ять автомобілів. Наступного року їх виготовили вже три десятки, 1900 року – 192 од., а 1901-го – 240 од. Фірма Haynes-Apperson випускала автомобілі до 1925 року включно. А сьогодні її найперший автомобіль, випущений 1894 року, зберігається у Національному музеї американської історії. [related_post id="1355192" strip="1"]