Коли з'явилася на автомобілях підвіска імені її творця

У цей день, 6 січня 1953 року інженер-конструктор Ерл Стіл МакФерсон отримав патент США на новий тип підвіски коліс автомобіля, яка згодом стала широкою популярністю і була названа ім'ям свого творця.

Ця підвіска була незалежною, важільно-пружинною. Раніше існуючі конструкції подібного типу мали два поперечні важелі, що коливаються, - верхній і нижній. Але МакФерсон запропонував новаторську ідею: обійтись лише одним, нижнім. А замість другого він вирішив використовувати високо розташований шарнір, пов'язаний із нижнім важелем за допомогою поворотної стійки. Пружним елементом була вертикальна кручена пружина, всередині якої розміщувався гідравлічний амортизатор.

У чому перевага одноважільного підвіски МакФерсона в порівнянні з двоважільною? По-перше, вона дешевша і технологічніша у виробництві. По-друге, має невелику ширину. І по-третє, має меншу масу.

Щоправда, вона значно більшою мірою передає на кузов вібрації та шум. Крім того, створює незручності в обслуговуванні, наприклад, при заміні або ремонті амортизатора. Проте вона набула неабиякого поширення

Ерл розробив свою підвіску ще в другій половині 40-х рр., коли був співробітником General Motors. Він працював там над дешевим автомобілем Cadet, проте ця машина так і не пішла у серію. І тоді амбітний конструктор звільнився і в 1947 пішов служити Форду.

Вперше підвіска МакФерсон була застосована на елегантному Vedette 1948 модельного року, який випускався французькою філією компанії Ford. На машині стояли двигуни V8 робочим об'ємом 2,2-3,9 л потужністю 60-100 к. с.

Таку ж підвіску отримали і британські родичі середнього класу – Ford Zephyr моделі 1950 року та Ford Consul 1951 року. Цікаво, що англійці вважають першими великосерійними автомобілями з підвіскою МакФерсон саме ці машини. І пояснюють це так: модель Vedette спочатку випускалася лише в невеликих кількостях через труднощі в освоєнні її виробництва.

Але як би там не було, кількість моделей з підвіскою МакФерсон, вироблених різними фірмами, зростала з кожним роком. Цікаво, що згодом конструкція зазнавала змін. Нижній важіль став потужнішим, трикутним. На деяких моделях амортизатор ставили не всередині пружин, а окремо. А на автомобілі Porsche 911 як пружний елемент взагалі застосували не пружину, а торсіон, тобто вал, що працює на скручування.

Масове поширення підвіска МакФерсон отримала на Заході в 70-ті роки. А ось радянський автопром відреагував на новинку із великим запізненням. Вперше така конструкція з'явилася лише на машинах ВАЗ-2108 у 1984 році, на "Москвичі-2141" у 1986-му, а двома роками пізніше і на ВАЗ-1111 "Ока".