На автомобілях початку XX століття єдиним засобом завести двигун був «кривий стартер» - рукоятка, що знімається, особливої форми. Процедура запуску була не приємною. Обертання рукоятки вимагало зусиль, адже доводилося стискати горючу суміш у циліндрах. Мало того, при перших спалахах у камері згоряння можливі зворотні удари рукоятки, що часто призводили до травм рук.
Зрозуміло, були умільці, які намагалися полегшити життя водію. Вони влаштовували хитромудрі пристрої: наприклад, такі як трос, що веде від заводної ручки до кабіни водія, або пружина, прибудована до колінвалу, або навіть наповнення циліндра стисненим повітрям. Але всі ці пристрої були, на жаль, неефективні.
Вирішити цю проблему вдалося талановитому американському винахіднику та підприємцю Чарльзу Кеттеррінгу. Ще в 1910 році він впровадив систему запалення від генератора і від акумулятора, яка в принципі повністю відповідає прийнятій потім багато десятиліть. А через два роки він створив електричний стартер, який був встановлений на автомобілі Сadillac Model 30 - найпотужнішим у лінійці марки.
На загальну думку, це було одним із вагомих вкладів фірми у розвиток автомобільної техніки. Крім того, на машині було застосовано електричне освітлення та електричний звуковий сигнал, розроблений Кеттеррінгом.
Сadillac Model 30 оснащувався 4-циліндровим 3,5-літровим двигуном потужністю 30 к. с. Він забезпечував максимальну швидкість 40-45 миль на годину (64-72 км/год). Автомобіль продавався за чималі на той час гроші – 1890 доларів.
-
Ретро 12 квітня 2026 17:00Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні -
Ретро 11 квітня 2026 21:21Першим легковикам Toyota виповнилося 90 років -
Ретро 04 квітня 2026 17:00Як на всюдиходах Сitroen-Kegresse 95 років тому підкорювали Азію
