Это С1Л или в простонародье «Циклоп» она «Инвалидка». Сегодня это очень редкая машина и найти ее это – большая удача. Хотя правильно ее назвать мотоколяска. Она трехколесная и вместо рулевого колеса здесь стоит мотоциклетный руль.
Инвалидка С1Л - в нашем случае 1954 года - была найдена буквально вросшей в землю. Машина прогнила – здесь попросту нет днища. Двери сохранились, вернее то, что от них осталось – каркас и плексигласовые окна. Изначально они были брезентовые. Двери имеют уникальные замки – тканевые пели (как снаружи так и внутри), одеваемые на специальные металлические штыри.
От мягкой крыши тоже остался лишь кусок брезента. Однако каркас остался - механизм складывания работает. Лобовое стекло откидывается вперед. Крышка переднего капота миниатюрная – для ее снятия нужно открутить четыре болта. У машины пробег всего 625 км.
Ее эксплуатировали всего один сезон. В рабочей фаре сохранилась родная лампочка, выпущенная апреле 1953 года. Интересно смотрится задний габаритный фонарь, интегрированный с лампочкой подсветки номерного знака. Последний, кстати, также сохранился.
Инвалидка исправно заводится – мотоциклетный двигатель находится сзади. Доступ к нему через небольшую распашную дверцу в корме. Мотор от мотоцикла М1А – он же «Москва». Интересно, что глушитель выходит вбок – это говорит, что это машина раннего выпуска.
Инвалидная мотоколяска С1Л выпускалась Серпуховским мотоциклетным заводом с 1952 по 1956 гг. А с 1956 по 1958-й выпускалась версия С3Л – с более мощным двигателем. Так, на С1Л устанавливался одноцилиндровый Москва-М1А рабочим объемом 123 см куб. и мощностью 4 л.с., а на С-3Л – мотор Иж-49, рабочим объемом уже 346 см куб., развивающий 8 л.с. Первых было изготовлено 19 128 ед., а вторых – 17 053 ед.
Машина имеет длину 2650 мм, ширину 1388 мм и высоту 1330 мм. Колесная база – 1600 км. Масса всего 275 кг. Мотоколяска имеет максимальную скорость 30 км/ч.
https://www.youtube.com/watch?v=1mUdWVB0a6Y&t=98s
-
Ретро 12 квітня 2026 17:00Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні -
Ретро 11 квітня 2026 21:21Першим легковикам Toyota виповнилося 90 років -
Ретро 04 квітня 2026 17:00Як на всюдиходах Сitroen-Kegresse 95 років тому підкорювали Азію
