Як дизайнер Ford Mustang створив популярне авто для Європи

29 січня 2025, 20:02
Як дизайнер Ford Mustang створив популярне авто для Європи

Наприкінці січня 1969 року на автосалоні в Брюсселі відбувся дебют моделі Ford Capri, яка займає особливе місце в історії європейського автобудування. Це стильне купе часто порівнювали із відомим американським автомобілем Ford Mustang. І це не випадково, адже дизайн Ford Capri розробив Філіп Т. Кларк, який брав участь у створенні «Мустанга».

Цікаво, що на стадії розробки машина називалася Colt, але у зв'язку з появою японця Mitsibushi Colt, їй дали ім'я Capri - на честь середземноморського курортного острова Капрі. Втім, англійський Ford вдався до цієї назви не вперше - 1961 року дебютувала його модель Consul Сapri.

Виробництво нової моделі Capri почалося в листопаді 1968 року, на британському заводі в місті Хейлвуд, а трохи пізніше, 16 грудня – на німецькому підприємстві в Кельні. Продаж машини розгорнувся з лютого 1969 року. Автомобіль швидко завоював популярність. За перші два роки було продано близько 400 тис. од. Примітно, що вже у травні 1969 року розпочався експорт цих автомобілів до Австралії. А у квітні наступного року настала черга Північної Америки та Південної Африки.

Ford Capri отримав дводверний кузов купе типу фастбек, тобто із кормою, що плавно спускається до заднього бампера. Спортивний вигляд надавав довгий капот. Салон мав посадкову формулу 2+2.

Щодо механічних компонентів, то їх використовували від європейської моделі Ford Cortina Mk II. Не випадково провідний англійський автомобільний журнал Car назвав машину Сapri Cortina in Drag, що можна перекласти як Cortina зі зменшеним лобовим опором.

Для невибагливих споживачів пропонувалися автомобілі з рядним 4-циліндровим двигуном в 1,3 л в 52 к. с., а пізніше і з V-подібною "четвіркою" від моделі Taunus, робочим об'ємом 1,3; 1,5 та 1,7 л. А заможнішим клієнтам призначалися мотори V6 - Essex в 2.0 л та Сologne в 3,0 л.

Додамо, що вже в 1969 році стали з'являтися і спортивні версії машини: у Німеччині – 2300 GT (V6, 125 к. с.), а в Англії – 3000 GT (V6, 138 к. с.). Автомобілі Mk I випускалися до 1974 року. Усього було випущено 1 млн 172 тис. 900 машин.

У 1974 році розпочався випуск Ford Capri другого покоління. Модель отримала новий кузов – не дводверний, а вже тридверний типу хетчбек, розроблений італійською фірмою Ghia. Борти його стали гладкими, з них прибрали декоративні повітрозабірники.

Гамма двигунів включала рядні 4-циліндрові мотори 1,3 - 2,0 л, а також V-подібні "шістки" 2,3 і 3,0 л. Діапазон потужності складав 54 – 138 к. с., а максимальна швидкість сягала 140 – 200 км/год.

У березні 1978 року розпочався випуск третього покоління Ford Capri. Машини отримали здвоєні фари та ряд незначних покращень. Цікаво, що в топовій версії модель мала V-подібну "вісімку" в 3,0 л і потужністю 180 к. с. Вона сягала швидкості 220 км/год.

Загалом автомобілів Ford Capri трьох генерацій у 1969 – 1987 роках. було випущено 1 900 557 од.

Читати наступну статтю
Статті по темі
  • Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів
    Ретро 12 квітня 2026 17:00
    Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів
    12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні
Гортайте до низу щоб побачити більше статтей подвійна стрілка вниз