Цього дня рівно 90 років тому у столиці Франції відбулася прем'єра новаторського, передньопривідного автомобіля Citroen 7CV.
На початку 30-х гг. у виробничу програму компанії Citroen входили досить солідні машини з чотири- та шестициліндровими двигунами. Проте за умов економічної кризи попит на них різко впав. Треба було щось робити. І вирішили ризикнути: до роботи залучили молодого інженера Андре Лефевра, захопленого ідеєю передньопривідного автомобіля – тоді ще незвичною та неперевіреною.
Перший зразок нової машини з'явився вже у серпні 1933 року. А навесні наступного на заводі вже закінчили підготовку до випуску цілої серії автомобілів – Traction Avant (передній привід). Серійне виробництво їх розпочали у травні 1934 року.
Машина, всупереч побоюванням, вийшла вдалою. Завдяки передньому приводу автомобіль тримав дорогу набагато краще, ніж задньопривідні побратими. Він був стійкіший на поворотах, що дозволяло проходити їх на вищій швидкості.

У передньопривідному Citroen 7CV коробка і головна передача складали разом з двигуном один, досить компактний блок. При цьому, що характерно, вони були розташовані не за ним як завжди, а попереду. Цікаво, що для зручності обслуговування та ремонту весь цей блок можна було від'єднати та прямо на рідних колесах разом із підвіскою викотити вперед. Зробити це було неважко, варто лише відкрутити кілька болтів.
У машині було втілено й низку інших, передових на той час технічних рішень. На відміну від більшості сучасників вона мала не рамне шасі, а несучий кузов, зі сталевою штампованою платформою. Відсутність традиційної рами дозволяло зменшити вагу машини та зробити її нижчою та стійкішою.

Триступенева КП була повністю синхронізована. Спочатку планували навіть "автомат", але він виявився недосконалим. У приводі передніх коліс застосували шарніри рівних кутових швидкостей типу Spicer. Підвіску всіх коліс зробили незалежною, в гальмівній системі використали гідропривід.
На автомобілях першого випуску - «7А» стояв чотирициліндровий двигун робочим об'ємом 1,3 л, який розвивав 32 к. с. Максимальна швидкість становила 95 км/год. Але вже в червні того ж 1934 року почалося виробництво більш потужної моделі «7B» - з мотором 1,5 л в 36 к. с. А у грудні з'явився спортивний варіант «7S». Він мав 1,9-літровий агрегат потужністю 46 к. с. Саме цей двигун став основним для всіх автомобілів серії Traction Avant. А потім він був використаний і на автомобілях наступного покоління – також відомої моделі DS19, що з'явилася в 1955 році.
Андре Сітроен вважав, що поряд з моделлю 7СV потрібні й інші передньопривідні автомобілі – більш просторі та потужні. Тож незабаром з'явилася машина Citroen 11CV. Вона була довшою на 200 мм та ширшою на 180 мм. На ті ж 180 мм подовжилась і колісна база. Крім того, випускалася і «сімейна» версія Familiare – з подовженою на 360 мм колісною та салоном на 8-9 місць у три ряди.
Потужність двигуна 1,9 л на машинах наступних років зросла з 46 до 59 к. с. Збільшилася відповідно і максимальна швидкість – до 115-120 км/год. Пішла у виробництво й модель 15СV, яку оснастили «шісткою» в 2,9 л і потужністю 77-80 к. с. Такі машини розвивали до 135 км/год.
Загалом до 1957 року було вироблено 759 111 машин. До цього числа також входили машини, випущені на філіях Сitroen у Великій Британії, Бельгії, Німеччині та Данії.

-
Ретро 12 квітня 2026 17:00Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні -
Ретро 11 квітня 2026 21:21Першим легковикам Toyota виповнилося 90 років -
Ретро 04 квітня 2026 17:00Як на всюдиходах Сitroen-Kegresse 95 років тому підкорювали Азію