Водій з міста Тихи (Польща) подав до суду на Інспекцію дорожнього транспорту, звинувативши її в порушенні прав громадян на недоторканність приватного життя.
Пристроями, що зазіхають на його особисту свободу, він назвав систему автоматичних камер фото- і відеофіксації для контролю швидкості на відрізку дороги. Така система фіксує моменти часу, коли автомобіль в'їжджає на контрольовану ділянку і виїжджає за її межі. Розділивши довжину ділянки на якийсь час між в'їздом і виїздом, система обчислює середню швидкість і порівнює її з допустимою.
Як зазначає польске онлайн-видання brd24.pl, у своєму позові водій вимагає демонтажу цих камер, встановлених на одній з вулиць міста Тихи. Причиною подачі заяви до суду є, на думку позивача, незаконне фотографування і зйомка всіх автомобілів, що проїжджають по цій ділянці. Насамперед, тих, які не порушують ПДР.

У позові зазначено, що інформація, яку збирають камери контролю швидкості про всі без винятку автомобілі, є порушенням громадянських прав.
Тим часом, на цій ділянці дороги, за офіційною статистикою, фіксується лише 1% порушників серед усіх автомобілістів, які проїжджають повз.
Отже, заради цього одного відсотка порушуються права останніх 99% водіїв і їхніх пасажирів.
Стимул-реакцією для подання такого позову став німецький судовий прецедент від 12 березня 2019 року в Ганновері. Там у результаті звернення позивача суд постановив, що камери контролю швидкості на відрізках доріг є пристроями, що порушують права громадян стосовно невтручання в їхнє особисте життя, а конкретно – будь-які зйомки заборонені без згоди на те фотографованих людей.
Рішення суду Ганновера може стати підставою для того, щоб і польський суд ухвалив аналогічну постанову, зобов'язавши польську поліцію демонтувати всі 29 камер контролю швидкості на відрізках доріг, встановлені зараз у Польщі.
На жаль, ця ситуація свідчить про недосконалість сучасного законодавства різних країн світу стосовно використання камер фото- і відеофіксації порушень ПДР. Що у результаті може стати причиною позовів і в Україні.
Адже в нашій країні щодо використання, зокрема, Трукамів постійно фіксуються позови в судах. Останнє повідомлення про це з'явилося кілька днів тому – 5 квітня 2019 року.
Перший заступник начальника Патрульної поліції України Олексій Білошицький розповів, що з приводу використання Трукамів раніше піднялася хвиля «зради», заснована на двох судових рішеннях – міського суду Краматорська Донецької області і Жовтневого суду міста Полтави. У цих судових рішеннях, із посиланнями на неіснуючі норми законів, використання Трукамів визнавалося протиправним. Проте вже 2 і 3 квітня ці вердикти були скасовані Апеляційним адміністративним судом, який постановив, що використання пристроїв для вимірювання швидкості не порушує жодних норм і законів.
Якщо в Європі суди почнуть ухвалювати рішення про те, що системи автоматичної фото- і відеофіксації зазіхають на свободу громадян про недоторканність особистого життя, швидше за все, і в Україні з'являться охочі судитися з поліцією.
Тим часом, не варто забувати: головним призначенням дорожніх пристроїв контролю швидкості є превентивний вплив на порушників ПДР, які загрожують життю інших людей.
Постраждати від порушників може кожен, і без контролю на дорогах не обійтися. Отже, залишається лише одне – чекати, доки юристи і представники закону вирішать цю суперечність між правами і обов'язками водіїв.
-
Ретро 12 квітня 2026 17:00Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні -
Ретро 11 квітня 2026 21:21Першим легковикам Toyota виповнилося 90 років -
Подія 11 квітня 2026 18:01Розшифровка значків на панелі приладів


