Сегодня дронами уже никого не удивишь, хотя компактные летающие аппараты с вертикальным взлетом могли пойти в серийное производство еще несколько десятилетий назад. Так, в далеком 1957 году компания Piasecki Aircraft создала для армии США нечто подобное современному дрону - VZ-8 Airgeep.
Этот аппарат оснащался двумя тандемными трехлопастными роторами, которые приводились двумя поршневыми двигателями Lycoming O-360-A2A мощностью по 180 л.с. каждый. Между роторами установили два кресла для экипажа, включая пилота. Такая машина была меньше и легче привычного вертолета.
После первого полета в сентябре 1958 года летающий джип решили модернизировать и оснастили его одним двигателем – 425-сильным Turbomeca Artouste IIB. В июне 1959 года снова пробный полет, а затем машину передали военным на испытания. И вскоре произошла очередная замена двигателя - на более легкий и мощный Garrett AiResearch 5, выдававший 550 л.с.
Через некоторое время появился второй прототип летающего джипа - 59H AirGeep II, который снова получил два двигателя – марки Artouste, мощностью 550 л. с. каждый. Он также оснащался катапультируемыми креслами для пилота, рядом сидящего стрелка и еще трех пассажиров. Кроме того, для повышения подвижности на суше аппарат получил ходовой частью с приводом типа «трицикл». Первый полёт Airgeep II состоялся 15 февраля 1962 года.
Airgeep II имел длину 7,45 м, ширину 2,82 м высоту 1,78 м. Пустой вес составлял 1184 кг, снаряженный – 1665 кг, а максимальный взлетный – 2177 кг. Машина могла лететь с максимальной скоростью до 136 км/ч,а хотя крейсерская составляла 112 км/ч. При этом «потолок» мог достигать почти километра – 914 м, а вот дальность полета оставляла желать лучшего – до 56 км.
Несмотря на то, что второй прототип оказался намного лучше раннего варианта Airgeep и заслужил высокую оценку у военных, армейское руководство думало иначе. По их мнению, летающий джип не отвечал концепции ведения боя, а посему было принято решение сосредоточиться на дальнейшей разработке вертолетов.
-
Ретро 12 квітня 2026 17:00Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні -
Ретро 11 квітня 2026 21:21Першим легковикам Toyota виповнилося 90 років -
Ретро 04 квітня 2026 17:00Як на всюдиходах Сitroen-Kegresse 95 років тому підкорювали Азію
