У середині 1960-х років співробітникам Київського політехнічного інституту доручили будівництво монорейки. Робота почалася з найголовнішого — макета. Далі створили масштабний зразок із двигуном на 15 Вт. Наступний варіант вже оснащувався 1,5-кіловатним електромотором, який міг переміщати вагон естакадою.
За інформацією Carakoom, спочатку співробітникам за роботу нічого не платили. Трохи пізніше до команди приєдналися працівники заводу Дзержинського. Разом вони змогли створити електричний двигун на 5 кВт. У 1966 році було побудовано невеликий вагончик, в якому могли без проблем розміститися чотири людини. У рух його приводив 10-кіловатний електромотор.
Після демонстрації вдалого зразка, виділили кошти на будівництво 525-метрової кільцевої дороги для виставки передового досвіду в Києві. Роботу над нею завершили в 1967 році. Вона стала першою в світі трасою монорейки з електричним мотором. Її висота в найвищій точці становила 9 метрів. Пересувалися нею кілька вагончиків, що відрізнялися місткістю — 4 і 8 людей. Максимальна швидкість при цьому становила 50 км/год.
Кожен такий пасажирський вагон комплектували електричним двигуном. Статор у ньому був жорстко пов'язаний з рейкою за допомогою натискних роликів і пружно – із корпусом вагончика. Гнучкий статор був необхідний для проходження поворотів і врахування нахилів траси.
Побудована монорейка в тому вигляді, в якому вона існувала на той момент, виконувала доволі серйозне завдання — вона була свого роду досвідченим зразком, на основі якого в подальшому планували побудувати великий монорейка. В ідеалі великий вагон повинен був вміщати 40-60 чоловік.
Кілька років по тому, в 1970-х розробили новий проект, який передбачав дві станції лінії "Березняки – Гідропарк" завдовжки 3,5 км. На жаль, далі справа не пішла, і проект закрили. Сама ж Паркова дорога проіснувала до 1971 року. Роботи щодо міських монорельсів жили трохи довше — до середини 1970-х. До цього часу співробітники створили ще одну дослідну дорогу і візок, але на цьому історія закінчилася.
-
Ретро 12 квітня 2026 17:00Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні -
Ретро 11 квітня 2026 21:21Першим легковикам Toyota виповнилося 90 років -
Ретро 04 квітня 2026 17:00Як на всюдиходах Сitroen-Kegresse 95 років тому підкорювали Азію
