Як склалася доля малолітражки Syrena

17 червня 2024, 01:39
Як склалася доля малолітражки Syrena

Рівно 55 років тому, 16 червня 1969 року на заводі FSM у Польщі було випущено ювілейний, 100-тисячний автомобіль польської марки Syrena. Так у Стародавній Греції називалися міфічні істоти з головою жінки та тілом птаха, які приваблювали своїм співом.

Ще у липні 1953 року підприємство отримано замовлення на розробку малолітражного автомобіля. Перший прототип з'явився у грудні того ж року, а ще два – у січні наступного.

Цікаво, що на їх металевій рамі було встановлено кузов з дерев'яним каркасом, вкритий деревоволокнистими плитами (ДВП). А на серійних машинах його замінили вже суцільнометалевим. Виробництво розгорнулося 20 березня 1957 року і до кінця виготовили 200 машин.

Цікаво, що на Syrena з метою раціоналізації виробництва передбачалося використовувати до 50% компонентів від машини середнього класу Warszawa, що випускалася заводом FSO. А ось двигун, зрозуміло, був куди простіше: двоциліндровий двотактний S15 з зворотно-петльовим продуванням. При робочому обсязі 746 см куб. він розвивав 27 к. с. Охолодження його було рідинним, термосифонним, без водяного насоса. Трубчастий радіатор розташовувався за мотором, подача пального здійснювалася самопливом. Важіль 4-ступеневої коробки розташовувався на рульовій колонці.

Передня підвіска була незалежною, на поперечній напівеліптичній ресорі. А задня – залежна, на поздовжніх ресорах. Кузов типу дводверний седан кріпився до рами у восьми точках, причому на гумових амортизаторах.

Компактна модель була завдовжки 4085 мм, завширшки 1520 мм та заввишки без навантаження 1530 мм. Місткість багажника становила 390 л. Машина вагою 950 кг розвивала швидкість до 100 км/год та витрачала на «сотню» 8 – 9 л пального.

Надалі автомобілі Syrena кілька разів зазнавали модернізації. У 1960 році з'явилася модель Syrena 101, яка, зокрема, вже мала паливний насос. У 1962 – 1963 pp. на зміну їй прийшла модель 102, але потужність та швидкість залишалися колишніми. А ось 1963 року на моделі 103 з'явився новий двигун S-150. Потужність його зросла до 30 к. с., а максимальна швидкість машини – до 105 км/год. 1966-го почався випуск наймасовішої моделі – 104, робочий об'єм двигуна зріс до 842 см куб., а потужність до 40 лк с. І нарешті з 1972 по 1983 випускалася модель 105 - з удосконаленим кузовом.

Потрібно сказати, що на заводі FSM у Бєльсько-Бяла випускали у 1972 – 1983 роках комерційний автомобіль Syrena P20. Він був створений на базі легкової Syrena 105 та мав двомісну металеву кабіну. А бортова платформа площею 2 кв. була розрахована на вантажопідйомність 350 кг. У 1974 році з'явилася модель P20M – зі збільшеним кузовом та зниженим вантажним порогом. А ще пізніше випустили модель P20F, яка мала знімну кузовну надбудову зі сталі та засклені задні двері, що піднімалися вгору.

У 1975 – 1983 pp. виготовлявся також розвізний автомобіль FSM моделі Syrena Bosto з кузовом універсал. Назва Bosto була скороченням від слів «вантажопасажирський автомобіль із Більська». Він мав передню частину від легкової машини Syrena 104, а задня частина була зовсім новою, з високим дахом, зниженим рівнем підлоги та посиленою задньою підвіскою.

Доступ у задню частину кузова здійснювався через тильні двостулкові засклені двері. Машина могла перевозити чотирьох осіб та 200 кг вантажу. Усього до 30 червня 1983 року було вироблено 521 311 автомобілів Syrena всіх моделей.

Читати наступну статтю
Статті по темі
  • Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів
    Ретро 12 квітня 2026 17:00
    Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів
    12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні
Гортайте до низу щоб побачити більше статтей подвійна стрілка вниз