Компания Ford серьезно подходит к тестированию абсолютно всего - и для лакокрасочного покрытия своих автомобилей здесь исключений не делают. Для проверки стойкости автомобильной краски американцы используют специальные спреи. Некоторые из них - это максимально точное воспроизведение птичьего помета.
Причем в компании при необходимости могут менять кислотность, учитывая разные виды птиц, обитающих в Европе. Однако и помимо помета у Ford есть чем удивить. К примеру, в составе одного спрея есть фосфорная кислота, моющее средство на основе мыла и синтетическая пыльца. Его используют, чтобы проверить уровень защиты краски от таких частиц как пыльца и древесный сок.
После того как соответствующий спрей нанесли на тестовые панели, их отправляют в печь. Там их нагревают вплоть до 60 градусов по Цельсию. Так получается имитировать летнюю жару, под воздействием которой автомобильная краска размягчается и растягивается. Когда же краска начинает остывать, она сжимается, приклеивая помет, пыльцу и другие частицы к поверхности кузова.
Также все опытные образцы краски проводят под ультрафиолетом более 6 000 часов. Это время примерно соответствует пяти годам под ярким солнцем. Также опытные панели замораживают, разливают на них топливо и подвергают воздействию прочих реагентов. В результате тестов специалисты могут изменять состав краски. Используя разные составы пигментов, смол и различных добавок, такое воздействие на лакокрасочное покрытие автомобиля можно минимизировать.
-
Подія 12 липня 2026 21:00Як у Львові виготовили мікроавтобус із пластиковим кузовом (ФОТО) -
Ретро 11 липня 2026 20:48Як було знайдено експериментальний КрАЗ із незвичайним капотом -
Ретро 04 липня 2026 20:35Як на День Незалежності США випробували дивовижний автомобільУ День Незалежності США, 4 липня 1894 року здійснив свою першу поїздку відомий автомобіль Елвуда Хайнса – другий бензиновий транспортний засіб, виготовлений у Америці. Геніальний металург, винахідник нержавіючої сталі, Хайнс почав розробляти самохід із бензиновим двигуном у 1893 році. Він замовив вертикальний двотактний мотор в одну кінську силу фірми Sintz. Восени той прибув, і винахідник, на невдоволення дружини, випробував його прямо на кухні - більше не було де. А потім він домовився з власником механічної майстерні Елмер Апперсон, і той разом з братом Едгаром взялися йому допомагати. Двигун встановили на чотириколісний візок із поворотною передньою віссю. А для керування служив довгий важіль, змонтований по центру. Готова машина вагою 370 кг отримала назву Pioneer. Перший пробний заїзд відбувся 4 липня у місті Коколо, з метою безпеки досить далеко від натовпу цікавих. Управляв машиною сам Хайнс, а Елмер був пасажиром. Машина проїхала 2,4 км і треба було повертатися. Цікаво, що передачі заднього ходу автомобіль не мав, і екіпажу довелося розвертати його на вузькій дорозі вручну. В 1895 Хайнс виготовив машину Pioneer II. Конструкція рульового управління була покращена, а відпрацьовані гази відводилися вже подалі від сідоків. Ця машина взяла участь у перших у США моторних перегонах, які проходили 28 листопада цього року. І першим, правда серед нечисленних учасників – три автомобілі та шість мотоциклів – був автомобіль Хайнса. Ще наприкінці 1894 року Хайнс разом із братами Апперсонами організував першу в країні фірму з успішного виробництва автомобілів. Щоправда, інша компанія – Durea Motor Wagon Co. – була створена на рік раніше, але незабаром збанкрутувала, випустивши лише 13 авто. А ось Хайнс усе нарощував виробництво. 1898 року його фірма переїхала на новий великий завод у місті Кокомо і випустила там перші п'ять автомобілів. Наступного року їх виготовили вже три десятки, 1900 року – 192 од., а 1901-го – 240 од. Фірма Haynes-Apperson випускала автомобілі до 1925 року включно. А сьогодні її найперший автомобіль, випущений 1894 року, зберігається у Національному музеї американської історії. [related_post id="1355192" strip="1"]
