Кількість електротранспорту в світі зростає стрімко, що стало причиною проблем з організацією достатнього інфраструктурного забезпечення. Знайти зарядні станції для електромобіля буває складно, особливо поза великими містами, де такі установки тільки-но з'являються. Вимоги до цього обладнання високі — користування має бути ефективним і безпечним. Враховується сумісність різних моделей установок з певними типами кабелів, особливостями заряджання певного електрокара.
Типи зарядних станцій для електромобілів
Зарядні станції для електромобілів поки що не мають спільного для всіх країн стандарту — під час підбору враховуйте цю особливість. Особливо актуальна проблема для власників придбаних у США електромобілів, які перевезені в країни ЄС. Відмінності в стандартах потребують додаткових витрат від власника нового авто для організації індивідуального зарядного поста в домашніх умовах або на придбання перехідників.Сьогодні представлено чотири основні види зарядних станцій для електромобілів, а також одна вузькоспеціалізована установка:
- Mode 1. Застаріла модифікація. Принцип роботи зарядної станції для електромобілів цієї групи грунтується на перетворенні змінного струму, для чого застосовують спеціальний адаптер. Підключити можна до побутової розетки без допоміжних перехідників. Зарядка займає 12 годин і більше, залежно від ємності акумулятора. Поступово виходять з ужитку через низьку безпеку.
- Mode 2. Стандартна модель, в якій задіяний змінний струм. Підходить для побутового або комерційного використання під різні види електротранспорту, оснащеного конекторами стандартних роз'ємів. Основна відмінність — наявність вбудованого захисного блоку, внесеного в конструкцію кабелю. Термін зарядки — 6-8 годин для акумуляторної батареї з ємністю 20-24 кВт * год.
- Mode 3. Моделі з максимальною потужністю за дотримання умов використання змінного струму. Сумісні з роз'ємами Type 1 і Type 2 при однофазній або трифазній електромережі відповідно.
- Mode 4. Це швидкі зарядні станції для електромобілів, які використовують під час роботи постійний струм. Вони мають підвищену потужність, у зв'язку з чим підходять не до всіх моделей електромобілів. Якщо авто підходить під стандарт, то його заряджання до 80% займає 30-40 хвилин. Основні місця встановлення — міські парковки або заправні станції уздовж великих доріг. Недолік полягає в необхідності підведення до станції окремої лінії електропередач.
- Tesla Supercharger. Це своєрідний нагнітач електроенергії, використання якого обмежене автомобілями марки Tesla. Дають змогу за 20 хвилин провести зарядку акумулятора на 50%, для повної підзарядки потрібно 75 хвилин. Потужність становить 135 кВт постійного струму. Конектори мають певні регіональні особливості для США та ЄС.
Види зарядних станцій за потужністю і місцем монтажу
Параметри станцій Mode 1-4 постійно зазнають змін, що трохи ускладнює вибір відповідного варіанту, орієнтуючись тільки на модель. Найкращий варіант — виходить при підборі з потужності. Використовуючи її, як критерій, можна розділити обладнання на три великі групи:- Установки для побутового застосування. Використовують при роботі змінний струм 230 В і 16 А. Це забезпечує до 3,7 кВт потужності. Мають компактні габарити і іноді позначаються як кабелі.
- Прискорити процес зарядки дозволяє застосування установок зі змінним струмом 220/440 і 16-40 А. Вони подають від 3,7 до 30 кВт залежно від модифікації.
- Суперчарджери або Fast charger. Використовують постійний струм, що забезпечує швидку зарядку акумулятора. В процесі підзарядки струм обходить інвертор. Це переважно масивні установки зі стаціонарним монтажем, а їхня потужність становить 10-400 кВт.
- Для монтаж у стаціонарних умовах.
- Портативні, з можливістю застосування в одному або декількох місцях.
- Комбіновані — стаціонарні установки з можливістю легкого переміщення в потрібне місце.
Статті по темі
-
Ретро 12 квітня 2026 17:00Як автобусами ЛАЗ почали перевозити космонавтів12 квітня 1961 року спеціально переобладнаний автобус ЛАЗ-695Б було використано для доставки космонавта Юрія Гагаріна до місця історичного старту першого космічного корабля "Восток-1". Цей автобус для космонавтів зовні майже не відрізнявся від базової серійної машини ЛАЗ-695Б. Але кузов його отримав додаткове антикорозійне покриття дуже високої якості. А от салон, звісно, був зовсім іншим. Особливу увагу приділили його герметизації, щоб захистити від потрапляння пилу —найлютішого ворога космонавтів. У самому центрі салону були встановлені два оригінальні крісла — для космонавта і його дублера, теж розроблені у Львові. Оскільки космонавтів перевозили в громіздких скафандрах, крісла вийшли немаленькими. Для регулювання мікроклімату всередині скафандра застосовувалася спеціальна апаратура. В обладнання салону входили кіно- і радіоустановка, телефон і засоби спецзв'язку. Природно, салон було забезпечено кондиціонером. В автобусі було 10 місць для супровідників – лікарів, технічних фахівців і навіть кіношників, а в кормі машини розміщувався туалет. Автобус працював на космодромі "Байконур" аж до 1967 року, і за цей час доставив до місця старту 12 космонавтів, якщо не рахувати дублерів. Нині він зберігається в меморіальному музеї на батьківщині першого космонавта — в місті Гагарін, Смоленської обл. У 1967 році для перевезення космонавтів почали використовувати інший автобус. За внутрішнім обладнанням він майже не відрізнявся від попередника, але база у нього була інша — ЛАЗ-695Е. А автобус нового покоління для космонавтів з'явився в 1974 році. Машину було розроблено у Львові, в ДСКБ —головному конструкторському бюро щодо автобусів. Базою послужила новітня туристична модель ЛАЗ-699Н "Україна", тоді ще дослідна. ЛАЗ-699Н у "космічному" виконанні -
Ретро 11 квітня 2026 21:21Першим легковикам Toyota виповнилося 90 років -
Подія 11 квітня 2026 18:01Розшифровка значків на панелі приладів
