З кінцевого пункту Алжирської залізниці міста Колон-Бешар виїхали три автомобілі Renault типу MH. На відміну від конкурента - фірми Сitroen, яка провела в 1923 пробіг на напівгусеничних всюдиходах, Луї Рено вирішив підкорювати Африку на колісних машинах. Для цього були спеціально виготовлені автомобілі, які тоді не мали аналогів.
Багатоцільовий автомобіль Renault MH був створений на базі серійної легкової машини Renault 10 HP. Головною та вирішальною відмінністю була новація: тривісний автомобіль отримав не одну, а дві задні ведучі осі. Як писав тодішня преса: «Фірма Renault стала піонером у цій галузі».
Іншим важливим нововведенням була двоступенева роздавальна коробка з понижувальною передачею, що працює в парі зі стандартною триступеневою КП. Цікаво, що вона була розташована не біля неї, а далі - прямо над першою задньою віссю. Це дозволяло у разі потреби збільшити тягове зусилля на ведучих колесах удвічі.
І ще одне: усі колеса автомобіля, у тому числі й передні, мали двокаткову ошиновку. Це дозволяло порівняно легкій машині з відкритим кузовом забезпечувати малий питомий тиск на ґрунт.
Все вищезазначене забезпечило автомобілю підвищену прохідність, у тому числі по піску та слабким ґрунтам. А на крайній випадок спереду однієї машини була лебідка самовитягування.
Споряджена вага автомобіля Renault MH становила 1500 кг, а повна - 2800 кг. У відкритому тентованому кузові могли розміститися 6 - 8 чол.
Двигун автомобіля Renault MH розташовувався спереду, під невеликим капотом, який отримав за свою оригінальну форму прізвисько «совок для вугілля». Радіатор, досить великий за розміром, розташовувався за капотом. Система водяного охолодження була по-старому ще термосифонна, тобто водяний насос був відсутній.
Робочий об'єм чотирьох циліндрів складав 2,12 л, потужність – 26 к. с. Автомобіль міг розвивати швидкість до 45 – 50 км/год та долати підйоми у 30 – 35%.
Повернімося, однак, до січневої експедиції 1924 року. Безпосереднім її організатором була дирекція Генеральної трансатлантичної компанії. А учасників було шість – цікаво, що серед них крім інженерів і механіків було двоє синів генерала Естьєнна – Рене та Джордж. Мабуть, генерал хотів детальніше дізнатися про використання цих автомобілів у військових цілях.
Маршрут пробігу пролягав пустелею Сахара. По дорозі зустрічалися і піщані бархани, і кам'янисті ділянки. Підкорювачі бездоріжжя їхали вдень і вночі та через тиждень – 31 січня прибули у місто Бурем. Там також проходила залізниця, але вже Нігерійська. Після цього машини проїхали долиною Верхнього Нігеру і знову через Сахару прибули до столиці Алжиру. Довжина пробігу перевищила 2 тис км.
На початку наступного, 1925 року стартував ще один пробіг на автомобілях Renault MH. Його організувало французьке військове відомство та керівником був призначений маршал Франше Д'Еспрей. У ході цього рейду було проінспектовано французькі колоніальні війська в західній Африці – від Орона до Дагомеї та Гвінейської затоки.
Цікаво, що від цього пробігу відокремився капітан Делінжетт і пройшов на тривісному Renault MH через всю Африку з півночі на південь – до Капштадта (Кейптауна) на мисі Доброї Надії. Пробіг зайняв 7,5 місяців та проходив з кінця 1925-го до липня 1926 року. У ході його учасники подолали 35 річок та спорудили або відремонтували 129 мостових переправ. Довжина маршруту становила 23 тис. км.
-
Ретро 15 липня 2026 21:00Як Opel відновив випуск вантажівок Blitz -
Ретро 11 липня 2026 20:48Як було знайдено експериментальний КрАЗ із незвичайним капотом -
Ретро 04 липня 2026 20:35Як на День Незалежності США випробували дивовижний автомобільУ День Незалежності США, 4 липня 1894 року здійснив свою першу поїздку відомий автомобіль Елвуда Хайнса – другий бензиновий транспортний засіб, виготовлений у Америці. Геніальний металург, винахідник нержавіючої сталі, Хайнс почав розробляти самохід із бензиновим двигуном у 1893 році. Він замовив вертикальний двотактний мотор в одну кінську силу фірми Sintz. Восени той прибув, і винахідник, на невдоволення дружини, випробував його прямо на кухні - більше не було де. А потім він домовився з власником механічної майстерні Елмер Апперсон, і той разом з братом Едгаром взялися йому допомагати. Двигун встановили на чотириколісний візок із поворотною передньою віссю. А для керування служив довгий важіль, змонтований по центру. Готова машина вагою 370 кг отримала назву Pioneer. Перший пробний заїзд відбувся 4 липня у місті Коколо, з метою безпеки досить далеко від натовпу цікавих. Управляв машиною сам Хайнс, а Елмер був пасажиром. Машина проїхала 2,4 км і треба було повертатися. Цікаво, що передачі заднього ходу автомобіль не мав, і екіпажу довелося розвертати його на вузькій дорозі вручну. В 1895 Хайнс виготовив машину Pioneer II. Конструкція рульового управління була покращена, а відпрацьовані гази відводилися вже подалі від сідоків. Ця машина взяла участь у перших у США моторних перегонах, які проходили 28 листопада цього року. І першим, правда серед нечисленних учасників – три автомобілі та шість мотоциклів – був автомобіль Хайнса. Ще наприкінці 1894 року Хайнс разом із братами Апперсонами організував першу в країні фірму з успішного виробництва автомобілів. Щоправда, інша компанія – Durea Motor Wagon Co. – була створена на рік раніше, але незабаром збанкрутувала, випустивши лише 13 авто. А ось Хайнс усе нарощував виробництво. 1898 року його фірма переїхала на новий великий завод у місті Кокомо і випустила там перші п'ять автомобілів. Наступного року їх виготовили вже три десятки, 1900 року – 192 од., а 1901-го – 240 од. Фірма Haynes-Apperson випускала автомобілі до 1925 року включно. А сьогодні її найперший автомобіль, випущений 1894 року, зберігається у Національному музеї американської історії. [related_post id="1355192" strip="1"]
