"Несемось!". Як команда волонтерів завезла 30 машин для ЗСУ, роблячи сувеніри з російських "алігаторів"
“Зараз в нашій банді, напевно, більше за 30 осіб. І 40 мільйонів українців”, — розповідає Петро Шуклінов, співзасновник благодійного фонду “Несемось!”, який перебуває в процесі реєстрації. Шуклінов — журналіст з 15-річним стажем. З 2015 до 2017 року — військовий кореспондент. Зараз керує громадсько-політичною редакцією сайту LIGA.net.
“Коли росіяни напали на нашу країну, два журналісти з моєї редакції пішли на фронт. Було очевидно, і мені в тому числі, що однієї журналістики для перемоги недостатньо”, — згадує Шуклінов.
Першу машину для армії передав підписник у Фейсбуці. “Просто віддав свій L200 без будь-яких питань. А першим “замовником” виступив наш колега Денис Бігус, який не зміг утримати себе від військкомату. Я просто виступив посередником”, — говорить Шуклінов.
Після першого підписника відгукнувся другий — теж передав машину. “Але другого замовлення не було. Тому я написав у себе в Telegram: військові, а кому треба машину? І моя особиста сторінка обвалилася. Заявок були сотні. Я спішно видалив пост, але його скріншоти з проханнями привезти машини приходили ще кілька днів”, — зазначає Шуклінов.
Стало зрозуміло, що проблема з колесами у армії колосальна. “Четвертого березня, через тиждень після початку вторгнення, я написав у Facebook: друзі, потрібна допомога з доставкою машин. Одним із перших відгукнувся журналіст сайту Belsat Ярослав Стешик із Польщі, білорус. Він і його друзі забезпечили нас логістикою в Польщі, де машин тоді ще було дуже багато. Друзі-білоруси шукали машини, купували, ремонтували і привозили до кордону, звідки їх забирали українки-водії. Так виникла наша банда волонтерів”, — говорить Шуклінов.
З березня по липень волонтери завезли близько 30 автомобілів — для армії, Національної поліції, “Альфи” СБУ та інших спецпідрозділів, розповідає Шуклінов. Пікапи, джипи, мікроавтобуси. І все це — за гроші донаторів.
“Моя роль у нашій банді — збір грошей. Це те, в чому я найбільш ефективний: 30 000 підписників у Telegram, 65 000 у Facebook, 20 000 в Twitter. Ці люди передали нам мільйони гривень, які ми конвертували в машини для військових”, — розповідає Шуклінов.
Але все це, за словами Шуклінова, було б неможливим, “якби не титанічна праця” Марії Макаренко, другого співзасновника фонду “Несем ось!”. Марія взяла на себе найскладніші завдання.
“Я не знаю, коли Маша спить. Вся логістика по Україні, зокрема листи від військових частин, комунікація з військовими, ввезення машин, папери, пошук водіїв — все це її фронт. Маша може навіть пізно вночі дістати з ліжка якогось чиновника і змусити його працювати. Я не знаю, як вона це робить. Але без неї ми б і однієї машини не завезли. Особливо на початку, коли не було окремих маршрутів для гуманітарки на кордоні, зате було багато хаосу і плутанини. Коли Маша запитала, як назвати наш фонд, я відразу запропонував в її честь — свята Марія”, — розповідає Шуклінов.
Марія працює в сфері безпеки — управляє групою охоронних компаній. Коли почалася повномасштабна війна, охороняти довелося вже всю країну, а не тільки комерційні об’єкти. “А я не могла сидіти без діла і хотілося бути корисною в наближенні перемоги”, — говорить вона.
Зараз більшість членів команди — це українці, які живуть в різних країнах Європи, каже Шуклінов. Вони підбирають автомобілі за запитом військових, купують і приганяють.
Наприклад, Ігоря Семенюка, який купує і завозить машини зі Швейцарії (в кожній країні у волонтерів окрема людина), новина про повномасштабне вторгнення застала в горах Перу: “9 березня повернувся в Європу, Варшаву і відтоді займаюся купівлею авто для потреб ЗСУ”.
Олексій Наконечний, Михайло Гаєвський – десятки і десятки людей, які крутять “волонтерський механізм”. “Про кожного члена нашої команди можна писати лонгріди. Хтось знаходить машини, оглядає і купує. Хтось приганяє. Хтось відвозить на СТО, де друзі зі знижкою лагодять. Хтось допомагає передавати гроші. Механізм складається з незамінних частин”, — говорить Шуклінов.
У команді не тільки українці та білоруси. Олександр Климанов – колишній російський опозиціонер, про якого великий профайл писала Медуза. Алекс вісім місяців просидів у в’язниці США, а тепер допомагає купувати машини для української армії.
Але в якийсь момент стало очевидно, розповідає Шуклінов, що збір грошей на машини стрімко падає. У фонді придумали, як це виправити — дарувати цікаві подарунки в обмін на донати. Так виник проєкт “розбери русню на сувеніри”.
Першу партію сувенірів з російської військової техніки в кількості 20 штук за тиждень обміняли на 500 000 грн, каже Шуклінов.
Це була російська “Оса”, підбита і захоплена українською армією. Під час ремонту і заміни, одну з розбитих частин машини списали, а волонтери з цього металобрухту зробили сувеніри.
Зараз ця “Оса” захищає українське небо, а сувеніри з її старої “шкури” допомогли купити машини для ЗСУ. Так у кожного, хто отримав сувенір, назавжди залишилася власна частинка українського військового тріумфу, зазначає Шуклінов.
Щоб зробити сувеніри, третій співзасновник Фонду Ярослав Андрюк знайшов талановитого майстра з Маріуполя — Сергія Науменка. Під час війни чоловік виїхав зі зруйнованого міста і почав життя з нуля у Львові. А тепер допомагає наближати деокупацію рідного міста, роблячи нові і нові партії сувенірів. Цього разу — з уламків російського “алігатора”, збитого Стінгером у Київській області, розповідає Шуклінов.
30 сувенірів з нової партії зроблені спеціально для конгресменів США, вони відправляться разом з українськими депутатами як подарунки до Вашингтона. “Ніколи не думав, що буду робити щось подібне і буду корисний нашій країні”, — каже Сергій.
Але список автомобілів, які потрібні військовим, постійно зростає.
“Незважаючи на втому — поєднувати роботу і волонтерство дуже складно — я впевнений, що ми переможемо в цій війні. Просто тому, що величезна кількість людей погодилися цілодобово працювати на перемогу. А інша величезна кількість людей погодилися це фінансувати. Зізнаюся, був момент, коли замість необхідних 300 000 грн на машини ми зібрали тільки 70 000. І в той момент я подумав: “напевно, час закінчувати. Зробили, що змогли”.
Але настав день наступний і сотні людей переказали нам відсутні 230 000 грн. Тобто українці просто не дають зупинитися. Ми б і хотіли, може, відпочити, видихнути. Але українці так хочуть перемоги, що ти не можеш не робити те, що вони хочуть. Це залізна воля, яка тримається на героїзмі наших військових. Перемогти таких людей, очевидно, не можна. Тому ми веземо новий автокараван для армії, щоб все це швидше закінчилося нашою перемогою”, — резюмує Шуклінов.
Підтримати фонд:
Приватбанк
5221 1911 0100 0973
Монобанк
5375 4114 1724 2455
PayPal
[email protected]